МЕТОДИКА ВИЯВЛЕННЯ І ПІДРАХУНКУ РЕЗЕРВІВ В АНАЛІЗІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

1. Поняття, економічна сутність господарських резервів і їхня класифікація

Слово "резерв" походить або від французького "reserve", що в перекладі на російську мову означає "запас", або від латинського "reservere"- "зберігати", "зберігати". У зв'язку з цим у спеціальній літературі і практиці АХД термін "резерви" вживається в двоякому значенні. По-перше, резервами вважаються запаси ресурсів (сировини, матеріалів, устаткування,палива і т.п.), що необхідні для безперебійної роботи підприємства. Вони створюються на випадок додаткової потреби в них. По-друге, резервами вважаються можливості підвищення ефективності виробництва. Звідси випливає, що резерви як запаси і як можливості підвищення ефективності виробництва - це зовсім різні поняття і відсутність чіткого розмежування між ними часто веде до термінологічної плутанини.

Щоб уникнути цього, надалі ми будемо вживати термін "резервні фонди" як запаси матеріальних ресурсів і термін "господарські резерви" як можливості розвитку виробництва щодо досягнутого рівня на основі використання досягнень НТП.

Економічна сутність резервів збільшення ефективності виробництва складається в найбільш повному і раціональному використанні все зростаючого потенціалу заради одержання більшої кількості високоякісної продукції при найменших витратах, живої й упредметненої праці на одиницю продукції.

Для кращого розуміння, більш повного виявлення і використання господарські резерви класифікуються по різних ознаках.

По просторовій ознаці виділяють внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні і загальнодержавні резерви.

До внутрішньогосподарського належать ті резерви, що виявляються і можуть бути використані тільки на досліджуваному підприємстві.

Галузеві резерви — це ті, котрі можуть бути виявлені тільки на рівні галузі, наприклад, виведення нових сортів культур, порід тварин, розробка нових систем машин, нових технологій, поліпшених конструкцій виробів і т.д.

Регіональні резерви можуть бути виявлені і використані в межах географічного району (використання місцевої сировини і палива, енергетичних ресурсів, централізація допоміжних виробництв незалежно від їхнього відомчого підпорядкування і т.д.)

До загальнодержавних резервів можна віднести ліквідацію диспропорцій у розвитку різних галузей виробництва, зміна форм власності, системи керування національною економікою і т.д. Використання таких резервів можливо тільки шляхом проведення заходів на загальнодержавному рівні керування.

По ознаці часу резерви поділяються на невикористані, поточн і перспективні.

Невикористані резерви - це упущені можливості підвищення ефективності виробництва щодо плану або досягнень науки і передового досвіду за минулі проміжки часу.

Під поточними резервами розуміють можливості поліпшення результатів господарської діяльності, що можуть бути реалізовані протягом найближчого часу (місяця, кварталу, року).

Перспективні резерви розраховані звичайно на довгий час. Їхнє використання зв'язане зі значними капітальними вкладеннями, упровадженням новітніх досягнень НТП, перебудовою виробництва, зміною технології виробництва, спеціалізації і т.д.

Велике значення для організації пошуку резервів має їхнє угруповання по стадіях життєвого циклу виробу. За цією ознакою резерви бувають на стадіях предвиробничої, виробничої, експлуатації й утилізації виробу.

На предвиробничий стадії вивчаються потреба у виробі, властивості, який воно володіє, розробляються конструкція виробу, технологія його виробництва, проводиться підготовка виробництва.

На виробничій стадії відбувається освоєння нових виробів, нової технології і потім здійснюється масове виробництво продукції. На цьому етапі величина резервів знижується за рахунок того, що вже проведено роботи зі створення виробничих потужностей, придбанню необхідного устаткування й інструментів, налагодженню виробничого процесу. І корінна зміна цього процесу вже неможлива без великих витрат. Тому на цій стадії життєвого циклу вироби виявляються і використовуються як резерви ті надлишки втрат ресурсів, що не торкаються виробничого процесу. Ці резерви зв'язані з поліпшенням організації праці, підвищенням його інтенсивності, скороченням простоїв устаткування, економією і раціональним використанням сировини і матеріалів.

Експлуатаційна стадія поділяється на гарантійний період, коли виконавець зобов'язаний ліквідувати виявлені споживачем неполадки, і післягарантійний. На стадії експлуатації об'єкта резерви більш продуктивного його використання і зниження витрат (економія електроенергії, палива, запасних частин і т.д.)залежать головним чином від якості виконаних робіт на перших двох стадіях.